Психологічні проблеми психодіагностики адаптивних можливостей особистості в стресогенних умовах

Адаптивні можливості особистості мають багаторівневу детермінацію і зумовлюються як характеристиками змінених умов навколишнього середовища, так і індивідуально-психологічними особливостями.

Проблема вивчення механізмів будь-яких психологічних явищ надзвичайно важлива для розуміння суті цих явищ, але вкрай утруднена через методичні і теоретичні суперечності в розумінні цих явищ. В стресогенних умовах у людини включаються три основні типи адаптаційних механізмів, що забезпечують гомеостаз і нормальне функціонування організму: фізіологічні, біохімічні і психологічні.

Аналіз літературних джерел стосовно психологічних механізмів свідчить про те, що в основному виділяють два їх типи: механізми психологічного захисту, компенсації (захисні механізми) і копінг-механізми, психологічні механізми долання стресу (Ю. А. Александровський, К. В. Судаков, В. В. Суворова).

Низка лава авторів визнає тільки лише «механізми психологічного захисту», виділяючи активний і пасивний їх варіанти (P. Kohn, K. Lafreniere, M. Gurevich). Інші дослідники припускають передбачають паралельне існування «механізмів психоло-гічного захисту» і «копінг-механізмів» (S. Folkman, R. Lazarus). Треті автори розглядають розглядають «захисні механізми» як пасивний вид копінг-поведінки (H. Krohne).

Більшість авторів розглядає розглядають механізми психологічного захисту і механізми копінг-поведінки як способи адаптації до стресової ситуації, де копінг-поведінка визначається як стратегія дій особистості особистості, спрямована спрямована на усунення ситуації психологічної загрози погрози.

Серед психологічних механізмів копінг-поведінки низка лава авторів розглядає когнітивну сферу психіки, її свідомий і несвідомий компоненти (І. Б. Лебедєв, Т. А. Данилова, О. В. Дашкевич, C. Holohan, R. Moos).

Узагальнюючи викладене, слід зазначити, що в науковій літературі описані фізіологічні, біохімічні та психологічні типи адаптаційних механізмів, які включаються в людини в умовах стресу й забезпечують нормальне функціонування організму. Надзвичайно велика увага приділяється аналізу механізмів дії стресу на біологічному рівні. Як психологічні механізми розглядаються механізми психологічного захисту, компенсації й копінг-механізми або механізми долання стресу. Чіткого
аналізу механізмів стресостійкості в роботах, що аналізувались, ми не виявили. Так, до антистресових механізмів, що визначають стійкість до стресу, відносять генетичні та онтогенетичні фактори. В експериментальних і клінічних дослідженнях встановлено, що у формуванні стійкості до різних стресових станів (гіпокінезія, біль, психоемоційна і фізична напруга і ін.)
істотне значення мають спадкові (генетичні) властивості організму. Серед чинників індивідуального (онтогенетичного) розвитку організму найбільше значення у формуванні стійкості до стресу має досвід, який набувають при тривалих стресових впливах. Цей досвід практично є проявом адаптованості організму до стресу, яка дає змогу людині зберігати стійкість у реалізації різноманітних форм діяльності та адекватно регулювати поведінку в стресових ситуаціях.

Таким чином, перебіг і діагностика адаптивних можливостей останнім часом переважно розглядалось з точки зору стану фізичного, емоційного і психічного потенціалу, здатності до соціальної адаптації, забезпечення успішної самореалізації, досягнення життєвих цілей, збереження гомеостазу, працездатності і здоров’я. Вплив психотравмуючих ситуацій може
призводити до дизадаптивних або психосоматичних розладів. Недостатня розробленість проблеми психодіагностики адаптивних можливостей особистості в стресогенних умовах та її актуальність у сучасних умовах
життєдіяльності потребує нового підходу до визначення її сутності, структурних елементів, функцій та діагностики в процесі навчання і професійного становлення.

Література

  1. Александровский Ю. А. Состояния психической дезадаптации и их компенсація. — М.,2001 г
  2. Корольчук М. С…, Крайнюк В. М. Соціально-психологічне забезпечення діяльності в звичайних та екстремальних умовах: Навчальний посібник для студентів ВНЗ. — К.: Ніка — Центр,2009–580 с.
  3. Крайнюк В. М. Механізми формування стресостійкості особистості / В. М. Крайнюк // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. — К., 2004. — Т.6. — вип. 7. — С. 155–162.
  4. Крайнюк В. М. Психогенні розлади як наслідок дії екстремальнихумов на особистість В. М. Крайнюк // Актуальні проблеми психології: зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. — К., 2004. — Т. V. — вип. 3. — С. 105–111.
  5. Кокун О. М. Оптимізація адаптаційних можливостей людини упсихофізіологічному забезпеченні діяльності. — К.: Дисер. на здобут. наук ступеня докт. псих. наук за спец.19.00.02-психофізіологія. Інститут ім… Г. С. Костюка АПН України, Київ, 2004 р.

Автори: Корольчук М. С. доктор психологічних наук, професор, Корольчук В. М. доктор психологічних наук.
Здобувачі: Левківська Г. П., Світозарова С. В, Нетребко І. В.