Визуализація енграм — проективний метод в гештальт-терапії

Візуалізація. Багато людей звертались і звертаються до цього терміну, деякі психотерапевти впроваджують його у свою практику. Але до цього часу я зустрічала потрактування візуалізації як способу, який з залученням уяви допомагає сформувати потрібну чи бажану мислеформу, запам’ятати її, і таким чином уявити мету, до якої людина прямує. Через певний період часу людина, як правило, досягає очікуваного бажаного. Це явище є лише однією «стороною медалі» візуалізаціі. Відповідно до закону діалектики, «медаль» має мати дві сторони. Отже, візуалізація, про яку я хочу розповісти, є протилежною до візуалізаціі, скерованоі за допомогою уяви назовні. Це візуалізація скерована за допомогою уяви в емоційну пам’ять, в глибину.

Емоційна пам’ять фіксує абсолютно все, що відбувається з індивідом, тобто і зовнішні, і внутрішні реакції всіх структур, систем, органів організму, а також їх реакцію на всі процеси з певним знаком (+ чи −) з моменту діяльності мозку і серця ембріона. Адже, емоції є першою сигнальною системою (І. І. Павлов). Отже, емоційна пам ` ять формує енграми.

Проективний напрямок психодіагностики розвивається з часу написання Г. Роршахом своєї «Психодіагностики» (1922 р.), продовжується в працях Г. Мюррея, Л. Франка, Люшера та інших дослідників. Кожен з цих видатних вчених по-своєму формував свою теорію, доводив її дієздатність. Всі вони є успішними і відомими. Та всіх їх поєднує наявність стимула в методиках: слабо, сильно чи тематично структурованого. Досліджуваним пропонується інтерпретувати плями, які хтось створив, таблицю кольорів, які підібрала стороння людина, ситуаційні малюнки, намальовані художником з певним емоційним багажем, фігурки, зроблені і розмальовані кимось на свій розсуд, притчі, які хтось написав, а психолог обрав та інше. Людина проектує на певний стимул, створений чи запропонований кимось, свої витіснені диструкти. Але ця прекція є «колективно створена».

Мій метод візуалізації енграм, що презентує гештальт-терапію, є проективним методом, який дає можливість досконало опрацювати травмуючі диструкти клієнта без застосування будь-яких додаткових сторонніх стимулів, суб ` єктивного підбору цих стимулів психотерапевтом, тобто його суб’єктивного втручання.

Стимулом в даному випадку є власна емоційна реакція клієнта зумовлена соматичним проявом, що турбує. Вона і є проекцією емоційного відреагування на певну подію, ситуацію чи психотравму минулого, тобто, є самостимулом проекції енграми. Симптом, відчуття, думка, почуття, сон чи реакція на нього людини виступають слабо- чи сильно структурованим стимулом для проектування енграми з витісненого стану на рівень свідомості. Візуалізація енграм дає змогу ревізувати емоційну пам ` ять, її сховища травм, подразнень. Цей процес в діагностиці і, одночасно, в психотерапії, є суто індивідуальним, ніяким чином не спрогнозованим чи запропонованим кимось (автором, психотерапевтом). В психотерапіі ми з клієнтом тільки аналізуємо те, що відбувається, разом інтерпретуємо. Енграма травмуючої ситуації, стану перестає існувати в чуттєво-емоційному, соматичному вигляді. Вона залишається тільки у вигляді логічного пояснення проблеми, хвороби. Енграма вже ніяк не може впливати на поведінку, почуття людини травмуючим чином. Клієнт забуває, як з того чи іншого приводу боятись, тривожитись, забуває болі, травмуюче відношення до них. Мовою гешталь-терапії, фігура переходить у фон. В процесі адаптації відновлюється саморегуляція метаболічних процесів в органах, системах. Гештальт з незавершеного, травмуючого стає структурованим.

Отже, мій проективний метод «Візуалізація енграм» дозволяє:

  1. Відтворити емоційні реакції, зафіксовані емоційною пам ` яттю в мигдалині та лімбічній системі (часто з утробного періоду розвитку), які були травмуючими для людини на протязі тривалого часу. Тобто, діагностується причина.
  2. Графічно зобразити візуалізований травмуючий образ, який, як правило, дає відповідь на питання: чому сформувався той чи інший симптом. Малюнок, виконаний клієнтом, допомагає «вичистити» сліди емоційної пам ` яті від залишкових тимчасових зв ` язків (які можуть ще якийсь час знаходитись в інерційному стані).
  3. Описати власні асоціації, почуття, що викликає у клієнта його власне графічне зображення.
  4. Сформувати психологічний діагноз задекларованої проблеми, що і є основним завданням психодіагностики.

На підставі аналізу результатів свого практичного досвіду я зробила наступні висновки про те, що на найглибших рівнях відбуваються біохімічні реакції відновлення, саморегуляції. В процесі візуалізації енграм працює причинно-наслідковий принцип, але у зворотньому напрямі: наслідок дуже швидко вказує на причину. Ланцюг соматичних реакцій розпутує паралельно ланцюг психотравм, зафіксованих у хронотропі мозку. Саме хронотроп енграм формує соматичні, вегетативні реакції в організмі людини.

Цінність презентованого мною методу полягає в тому, що він є психодіагностичним методом і психотерапевтичним методом одночасно. В психодіагностичному ракурсі він є інструментом, який дає змогу встановити психологічний діагноз, визначити причину проблеми з високим відсотками надійності і достовірності. В психотерапевтичному ракурсі гештальт-терапіі вивільнені (часто із стану парабіозу) центри ГМ і СМ, що «завантажувались» у хронотропному порядку на формування проблеми «розвантажуються» в зворотньому напрямі. Характерним є те, що під час проведення психотерапії імпульси, які передали до мозку негативну інформацію, мають властивість вивільнятися і повертатись до тих аналізаторів, через які вони потрапили в мозок десять, двадцять чи більше років тому.

Тобто, як правило, весь цей, практично, зберігається перша половина рефлекторної дуги, утворена надпороговим подразником, який запустив в дію розлади чи проблеми. Реконструюється психофізіологічний механізм емоційної пам ` яті, утворюється раніше відсутня, друга половина рефлекторної дуги. Відреагована витіснена травма перестає існувати, людина починає нове життя, життя без сумних «подарунків долі».

Гальчук О. Я.
Сертифікат про реєстрацію авторських прав № 112/ССR
№ 361109 від 27.11.2009 року